Головна > Блог > Розвиток дитини: червоні прапорці та на що звернути увагу батькам

Розвиток дитини: червоні прапорці та на що звернути увагу батькам

Розвиток кожної дитини індивідуальний, але існують певні етапи, які малюк має пройти у відповідний час. Якщо ви помічаєте відхилення від норми, це може бути сигналом звернути увагу та проконсультуватися зі спеціалістами. Ось ключові «червоні прапорці» для різних вікових категорій, які допоможуть батькам оцінити розвиток своєї дитини.

На цьому етапі дитина активно розвиває комунікативні та рухові навички. Проте тривогу мають викликати такі ознаки:

  • Відсутність посмішки та белькотіння.
  • Нерозпізнавання джерела звуку.
  • Нездатність перевертатися з боку на бік.
  • Небажання тягнутися до іграшок або їх утримувати.
  • Постійна напруга в руках чи стискання кулачків.
  • Нездатність тримати голову і плечі в положенні лежачи на животі.

До року малюк починає активно досліджувати світ і взаємодіяти з ним. Якщо ви помітили, що дитина:

  • Не жестикулює (не махає ручкою, не тягнеться до вас).
  • Не вимовляє прості склади, як-от «ба-ба» чи «ма-ма».
  • Не реагує на музику або гучні звуки.
  • Не проявляє інтерес до іграшок.
  • Не сидить без підтримки, це може свідчити про затримки в розвитку.

Цей вік характеризується розвитком мови, соціальних навичок і дрібної моторики. Потрібно звернути увагу, якщо:

  • Відсутній зоровий контакт.
  • Дитина не впізнає знайомі обличчя.
  • Не грає в прості ігри та не імітує дії дорослих.
  • Не реагує на ім’я чи знайомі слова.
  • Не вміє жувати тверду їжу або не намагається вимовляти перші слова та фрази.

На цьому етапі діти активно досліджують навколишній світ. Тривожними сигналами можуть бути:

  • Нерозуміння простих прохань.
  • Відсутність інтересу до іграшок і навичок самообслуговування (вмивання, їжа, одягання).
  • Небажання грати чи взаємодіяти з іншими дітьми.
  • Нездатність упізнавати предмети повсякденного вжитку.
  • Відсутність жесту прохання чи реакції на взаємодію.

Цей вік — час соціалізації, розширення словникового запасу та освоєння самостійності. Слід насторожитися, якщо:

  • Дитина уникає ігор з іншими дітьми.
  • Не використовує прості речення для спілкування.
  • Має складнощі з навичками самообслуговування (не їсть ложкою чи виделкою, не одягається самостійно).
  • Не розуміє призначення предметів чи не грає у рольові ігри.
  • Ігнорує прохання дорослих або не виконує їх.

Виявлення таких ознак на ранніх етапах допомагає швидко виявити можливі труднощі у розвитку дитини та розпочати корекційну роботу. Звернення до кваліфікованих спеціалістів може значно підвищити шанси на гармонійний розвиток та соціалізацію дитини.

Головна > Блог > Затримка психомовленнєвого розвитку

Затримка психомовленнєвого розвитку

Затримка розвитку мовлення у дітей – нерідке явище, але не варто з цієї причини панікувати, оскільки цю проблему можна усунути, якщо своєчасно її виявити і не допускати подальшого розвитку. 

Батькам необхідно в разі підозри на цю недугу негайно звернутися до логопеда для консультації та подальшої корекції ЗПМР. 

Фахівці рекомендують обов’язково обстежувати малюків у логопеда, коли їм виповнилося два роки. Таким чином можна виключити зволікання з лікуванням і негативні наслідки. Затримка розвитку мовлення гальмуватиме і психічний розвиток, що призведе до проблем у спілкуванні дитини зі своїми однолітками і в суспільстві загалом. 

Як показує статистика спостережень, 20% дітей старше 5 років мають проблеми із затримкою психомовленнєвого розвитку. Така цифра свідчить про те, що батьки не звернулися для консультацій до логопеда, коли дитина досягла 2-х років.

Що раніше буде виявлено ЗПМР у дитини, то більша ймовірність ефективного коригування порушення.  Навіть коли батьки не спостерігають відхилення мовлення в дитини, для профілактики рекомендується з нею сходити на обстеження до логопеда, щоб нормальний розвиток мовлення підтвердив фахівець. Зробити це можна відразу ж після досягнення дитиною 2-х років.

Затримка психомовленнєвого розвитку – це порушення, яке розвивається на тлі попередніх причин і обставин. Мається на увазі, що воно спровоковане різними чинниками. 

Причини ЗПМР у дітей можуть бути такі:

  • різні інфекції, отруєння і травми матері, коли плід перебував у неї в утробі;
  • киснева недостатність плода в утробі матері (гіпоксія);
  • складні пологи (передчасні, обвиття пуповиною шиї плода тощо);
  • травмування дитини в процесі пологів (хребет, ЦНС тощо);
  • важкі інфекційні захворювання дитини в ранньому віці, що мали негативний вплив на мозок;
  • хвороби на генетичному і хромосомному рівні, що спричиняють порушення структури мозку;
  • психологічна травма в ранньому віці.
  • Є ще низка захворювань, унаслідок яких може проявитися психомовленнєва затримка розвитку:
  • вроджені порушення центральної нервової системи;
  • епілепсія та інші захворювання, пов’язані з неврологією;
  • дитячий церебральний параліч;
  • гідроцефалія;
  • підвищена внутрішньочерепна гіпертензія (тиск);
  • пухлина або ішемія головного мозку;
  • лейкодистрофія;
  • ліквородинамічні порушення;
  • ненормальність судин головного мозку.

Слід зазначити, що корекція ЗПМР і лікування будуть ефективні в тому разі, коли буде виявлено, відкориговано або зовсім усунуто їхні причини.

Якщо психомовленнєва затримка спричинена вродженими причинами, вона починає проявлятися в досить ранньому віці дитини.

ЗПМР симптоми в дитини можуть проявлятися в такому:

  • ЗПМР в 1 рік – дитина весь час тихо поводиться, її практично ніколи не чути;
  • ЗПМР у дитини в 2 роки – знає і використовує дуже мало слів, у більшості випадків практично не повторює почуті нові слова;
  • ЗПМР у 2,5 року – у розмовах використовує менше 20 слів, не може скласти речення з трьох і навіть двох слів, не розуміє назви якихось предметів або частин тіла;
  • ЗПМР у 3 роки – немає розуміння навіть дуже простих оповідань або казок, не може сказати просте речення;
  • ЗПМР у 4 роки – мовлення може бути занадто швидким із “проковтуванням” закінчень або ж навпаки дуже повільним із протягуванням слів. Якщо дитину попросити повторити сказане дорослим, у неї це не виходить.

   Порушення позначаються на поведінці дитини:

  • агресивність;
  • гіперактивність;
  • погане запам’ятовування;
  • підвищена стомлюваність;
  • неуважність до всього.

Унаслідок ЗПМР дитина зазнає труднощів під час спілкування з однолітками, часто їх цурається, у неї слаборозвинена або зовсім відсутня уява, а емоційні реакції практично не спостерігаються.

Якщо проявляються описані вище симптоми, дитині необхідно пройти обстеження за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ), щоб перевірити наявність порушень у лівій півкулі головного мозку, яка відповідає за розвиток мовлення.

Батькам важливо розуміти, що діагноз ЗПМР у дитини є сигналом того, що вона потребує невідкладного лікування, адже проблеми з розвитком мовлення ведуть до психічного та розумового її гальмування.

Під діагностикою ЗПМР мається на увазі комплексне всебічне обстеження дитини. До групи цих фахівців входять:

  • невролог;
  • ЛОР;
  • логопед-дефектолог;
  • психолог.

Корекція буде ефективною та успішною, якщо паралельно з медичним впливом проводитимуться розвивальні дії для дитини, як педагогами, так і батьками.

Дитячий психолог у процесі роботи з дитиною допомагає їй розвинути дрібну моторику, а також активізувати пізнавальні процеси. Все це відбувається у вигляді ігор для пальців, ліплення та виконання аплікацій.

Логопед разом із дитиною працює над її чіткою і ясною вимовою, грає в ігри на кшталт логопедичного лото.

Важливо створити дитині таку обстановку, щоб вона сприяла розвитку мовлення. Мається на увазі, що дорослі повинні їй спокійно і розбірливо називати й описувати предмет або ситуацію, що потрапили в її поле зору. Підбадьорювати дитину у всіх її спробах почати говорити і висловлювати свої думки.

Важливо розуміти й не забувати, що ЗПМР можна усунути тільки за комплексного підходу в процесі лікування, мається на увазі, що всі члени сім’ї, які контактують із дитиною, повинні всіляко допомагати й сприяти їй у розвитку.

Серед родичів можна зустріти грубу помилку, яка заважає відновленню дитини, вона полягає в тому, що батьки виконують чітко всі необхідні заходи, спрямовані на усунення ЗПМР, а, наприклад, дідусь із бабусею продовжують “няньчитися” з дитиною, тим самим, не бажаючи того, загальмовують процес лікування.

Досить часто батьки не звертають уваги на те, що їхня дитина розмовляє “рваними” реченнями або ж зовсім окремими словами, хоча її однолітки вже можуть цілісно й пов’язано висловити свої думки. Таке ставлення дорослі пояснюють тим, що дитина все надолужить – всьому свій час.       

У медицині є два тісно взаємопов’язаних поняття:

  • ЗМР (затримка мовленнєвого розвитку) – дитина розуміє, що їй кажуть батьки та інші люди, які її оточують, виконує їхні прохання і всіляко на них реагує, але сама небагатослівна або зовсім мовчить;
  • ЗПР (затримка психічного розвитку) – затримка розвитку мовлення пов’язана з психічними розладами, тобто вона їхній наслідок.

Якщо симптоми цих двох понять спостерігаються в дитини одночасно, їх об’єднують у загальний діагноз – затримка психомовленнєвого розвитку (ЗПМР).  

Як йшлося вище, усунення цієї проблеми вимагає невідкладного лікування, щоб дитина виросла здоровою людиною і повноцінним членом суспільства.

Для ефективного лікування та всестороннього погляду на проблему до процесу залучаються різні спеціалісти, а саме:
– невролог – вивчає анамнез, після чого скеровує його в разі потреби до профільних лікарів;
– ЛОР – проводить обстеження, щоб підтвердити або виключити порушення слуху в дитини;
– логопед;
– нейропсихолог;
– дефектолог.